четвер, 10 травня 2012 р.

Долина Смерті


Долина Смерті знаходиться зовсім недалеко від Лас Вегаса, всього-навсього 120 миль найкоротшим маршрутом і 160 найсценічнішим, тому пропустити можливість туди поїхати будучи в Вегасі було б нерозумно. Саме тут знаходиться найсухіша, найнижча (86 метрів нижче рівня моря) і найжаркіша (56 градусів влітку) точка північної Америки.

Перед виїздом читаю поради брати з собою багато води, берегтися змій і скорпіонів і не годувати койотів. Як скажете. Пакую в машину воду, GPS і на всяк випадок виписую найсценічніший маршрут на папірчик. Виїжджаю в 7й ранку.

Дорога йде через пустелю, причому що це дорога місцева, покриття ідеальне для комфортної їзди на швидкості 110-130 км/год. По узбіччю час від часу місця для зупинки. Машин дуже мало. Кругом пустеля, місцями якісь ранчо незрозумілі (що там вирощувати, хіба кактуси і страусів).

Штатива в мене не було так що прийшлося скористатися підручними засобами

Найнижча точка – Badwater (погана вода). Названо так бо колись якийсь хлоп гнав сюди коней які здихали від спраги, але від води тої відмовилися. Яка їх доля невідомо але вода явно не добра. 

На дні утворення з солі, які, кажуть, постійно змінюються.

Далі через кілька десятків миль диявольське поле для гольфу

Схоже на переоране поле, але брили досить великі і покриті кристалами солі, дуже міцними, так що йти по них дуже тяжко.

Далі – червоний каньйон. На зупинці є стоянка, і всі вигоди.



Далі дорога до найдальшої точки маршруту – туристичного пункту в якому дехто платить збір.

Точка Забриське. Звідси дуже гарні краєвиди на гори.

А далі 120 миль уже скороченого маршруту додому. По дорозі десь 30 миль мене супроводжував поліцейський патруль, так що я їхав чемно дуже повільно. На межі штатів машина розвернулася і поїхала в іншу сторону. Це так в них даішники просто катаються по трасі туди назад. Не знають, напевно, що то можна просто в кущах сісти біля якогось знака слабо помітного і заробляти на хліб.


Маршрут в результаті вийшов біля 300 миль, тобто біля 480 км, зайняв 7 годин і літру води. За цей час я практично не стомився, дякуючи чудовим дорогам і Subaru Outback, який компанія Avis люб’язно мені дала як недорогий автомобіль компактного класу.


8 коментарів:

  1. мальовничі пейзажі)))
    вражає що навіть в таких віддалених і малонаселених місцях так все доглянуто і чистенько.

    ВідповістиВидалити
  2. прикольно... Класно що час був.
    Поки були в лондоні то було бажання махнути на стоунхендж, та вирішили більше подивитись в самому місті, і не витрачати більш як пів дня на це.

    ВідповістиВидалити
  3. Не було моторошно самому там подорожувати? :)
    Але виглядає дуже прикольно)
    Ще давай пост про тест-драйв Subaru Outback

    ВідповістиВидалити
  4. Моторошно не було, спочатку було трошки некомфортно, але коли бачиш що всюди цивілізація, стає спокійно. Навіть прикольно їздити по пустелі коли навкруги тиша і спокій. А Outback напевно був з мінімальним двиглом, бо трошки туговатий на старті. Але я оцінив комфорт їзди на високій і великій машині з автоматом.

    ВідповістиВидалити
  5. базовий там 4-х циліндровий опозитник 2.5L, якого мало б вистачати для такої "високої і великої" машини, але всьому бідою - допотопний субаровський автомат. На ручці - зовсім інша машина ;)

    ВідповістиВидалити
  6. Молодець, що використав можливість побачити власними очима ще одне цікаве місце нашої планети

    ВідповістиВидалити
  7. Брррррррр, як ГАРНО!!!!!!!
    Ти давай пост про ігрові автомати і чи втримався?!!!))))))))

    ВідповістиВидалити
  8. оксана сухолейстер26 липня 2012 р. о 00:31

    я в шоці

    ВідповістиВидалити